- Знову мені якусь недолугу свічечку поставили, - бурчав підсвічник. – Тільки вигляд псує. Всі знають який я вишуканий і блискучий, з дорогого металу. Одним словом - красень. Та ще й старовинного поважного роду. А тут на тобі, дали мені в компанію якусь нікчемну свічечку - ні вроди ні породи. Та й куплена, мабуть, за пару копійок. Кому вона така потрібна?
Гірко було слухати ці слова маленькій, тендітній свічечці:
«Невже я така нікому не потрібна? А я ж так усіх люблю, що згоріти за них готова».
Настала ніч. Тихо плакала свічечка. Проте ніхто її не чув, а через темінь і не бачив...
Раптом блимнув слабенький вогник. Тремтяча рука господаря піднесла запалений сірник до свічечки. Та одразу ж спалахнула яскравим полум’ям. Горіла. Згоряла. Топилася на очах. Гарячий віск скапував на підсвічник, чим його ще більше дратував.
- От нечупара! Бруднить мене своїм воском і кіптявою, - обурювався підсвічник. - Вже би швидше згоріла.
Вона й згоріла... Тихо... Тільки застиглі крапельки воску і обгорілий кусочок маленького гнотика нагадував, що тут була свічечка.
- Нарешті то я позбувся її, - буркотів задоволено підсвічник. - Ще б хтось витер ці брудні сліди і ніщо вже не буде псувати мого вигляду.
* * *
- Шкода - згоріла, - промовив старечий голос, витираючи слід від свічечки. – Тепер підсвічник можна заховати. Кому він потрібний без неї?
* * *
Ще коли свічечка горіла, на стіні з’явились три силуети: свічечки, підсвічника та господаря. Вони були темно-сірі. Такими подібними й однотонними їх світло робить.
- Щось мій господар занедужав, - говорив його силует. - З ліжка встати не в змозі. Добре, що ви були під рукою, – обізвався він до двох інших. – Тож він зміг запалити свічечку і знайти ліки в тумбочці. Йому тепер значно краще. Шкода тільки лише, що свічечка догоряє, та життя вона йому врятувала.
Тут свічечка догоріла. Силуети зникли…
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 7641 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Сказка о рыбаке и рыбке - Тихонова Марина Очередной раз убедилась в милости Божьей. Только подумала: что-то давно для детей не писала, как пришла на ум вот такая сказка:)
Надеюсь, взрослые тоже смогут найти в ней зерно мудрости:)
Крик души : Храм и окурок - Сергей Сгибнев Я спрашивал у многих: "Знаете, что это - "страх Господень"? Но не многие смогли ответить утвердительно. Думаю, что мне довелось испытать его...
Проза : Насилие. 1 часть. - Оксана Тищенко - Осанна Нет смысла писать и делать что-то, что не спасает души. Этот рассказ очень сильно изменил меня саму. Здесь нет имен - это аллегория. Но каждый суди себя сам: на каком месте стоишь. В эпицентре событий или как безучастный наблюдатель. Но, если есть грех, покаяться надо, надо покаяться. Себя не жалеете - пожалейте других. Ведь мысль - материальна. Она - первая ступень ко греху.
"В искушении никто не говори: Бог меня искушает; потому, что Бог не искушается злом и сам не искушает никого, но каждый искушается, увлекаясь и обольщаясь собственной похотью; Похоть же, зачав, рождает грех, а сделанный грех рождает смерть". Из Иакова 1:12-18
"...а кто соблазнит одного из малых сих, верующих в Меня, тому лучше было бы, если бы повесили ему мельничный жернов на шею и потопили его во глубине морской. Горе миру от соблазнов, ибо надобно придти соблазнам; но горе тому человеку, через которого соблазн приходит". Матфея 17:6,7
