Зимовий вечір навіває
Дитячі спогади мої.
Де батько тихо спочиває,
За рогом у сирій землі.
Де лине пісня журавлина
Попід лиманом край села,
Де я була мала дитина,
І непомітно так зросла.
Блакитне небо і чарівні зорі
Омріяні і пещені думки,
Забути це ніхто не в змозі-
Куди б шляхи не привели…
Величні верби на Дунаї,
Схилили коси до води-
Коли віночки ми сплітали
Зі школи бігавши туди.
Щаслива юність пролетіла,
На рідній батьківській землі,
І де б сьогодні я не була…
Думками лину я туди.
До любої своєї хати,
Де рідний кожен закуток,
Де щастя було надбагато…
Де я пройшла життя урок.
До друзів і товаришів-
Що рідними зосталися на віки,
До болю близьких пагорбів,ланів,
Що кращі є за добрі ліки.
Я низько кланяюсь батькам,
Для нас ви кращі в цьому світі..
Нехай спокійно спиться вам,
Щасливі стали ваші діти.
В любові вашій ми зростали
І мудрість батьківська на нас,
Вона в житті нас надихає,
Черпаєм й досі, повсяк час.
І марно, що вже стільки років,
Живем в далекій стороні,
Спішим туди ми надихатись
Енергією рідної землі.
Катерина Пушкарьова,
ХЕРСОН Україна
Член евангельской церкви Христиан г.Херсона с 2001 года.
Прочитано 6521 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дякую, Катя, 5 за спогади і за любов до рідного краю.Читаємо Вас і в Австралії. На жаль, дуже мало людей, що пишуть по-українськи в цій газеті.Для мене є диво, що живучи в Херсоні Ви так гарно пишете(мабуть і розмовляєте?)добірною нашою мовою. Ще раз спасибі, та успіхів в служінні Богу та людям! Комментарий автора: Дякую за оцінку Леоніде. На жаль я розмовляю більш російською мовою. Але як українка за походженням (виросла на Дунаї-Їзмаїл),і як патріот своєї держави, повинна знати і любити свою мову. Не можна бути неосвідченим якщо ти духовна людина (на мій погляд). Бажаю вам також успіхів і Божих благословінь!
Проза : Насилие. 1 часть. - Оксана Тищенко - Осанна Нет смысла писать и делать что-то, что не спасает души. Этот рассказ очень сильно изменил меня саму. Здесь нет имен - это аллегория. Но каждый суди себя сам: на каком месте стоишь. В эпицентре событий или как безучастный наблюдатель. Но, если есть грех, покаяться надо, надо покаяться. Себя не жалеете - пожалейте других. Ведь мысль - материальна. Она - первая ступень ко греху.
"В искушении никто не говори: Бог меня искушает; потому, что Бог не искушается злом и сам не искушает никого, но каждый искушается, увлекаясь и обольщаясь собственной похотью; Похоть же, зачав, рождает грех, а сделанный грех рождает смерть". Из Иакова 1:12-18
"...а кто соблазнит одного из малых сих, верующих в Меня, тому лучше было бы, если бы повесили ему мельничный жернов на шею и потопили его во глубине морской. Горе миру от соблазнов, ибо надобно придти соблазнам; но горе тому человеку, через которого соблазн приходит". Матфея 17:6,7
