Живя в чертогах наслаждений
Создатель благ, Господь всего,
Многообразие творений
Ты производишь для чего?
Ты для чего создал все это:
Весь этот мир, да и меня?
И наложил Ты также вето
На понимание Себя.
Ты раскатал кругом просторы,
И звёзд Ты обновляешь топ,
Передвигая их узоры,
В космический калейдоскоп
Смотрю и даже насмотреться
Мне сложно, ну а чтоб понять,
Мне нужно вырваться из детства
И выше нА голову стать.
Животный мир, леса и горы,
И водопады, и ручьи,
Дождей протяжных разговоры -
Они - Твои, а не ничьи!
За каждой бы сосны иголкой
Или у ёлки, за кустом
Увидеть бы Твою заколку
С Твоим невидимым Лицом.
Здесь всё - Твоё; Твои закаты,
Твои рассветы, сутки, дни,
Пласты туманов как из ваты,
Завесы ночи для любви,
Соборы ледников и горы
Перстом вершины на Тебя
Указывают и опорой
Они имеют лишь Тебя.
А грома гулкие раскаты,
О чём сообщают мне они?
Скажи, а люди виноваты,
Тебя зная? Это ж Ты
Всегда скрываешься упорно
Так почему и для чего?
Прозрачен неба воздух горный,
Но Ты прозрачнее его.
Произращаешь пониманье,
А ведь иначе для чего
Ты столько приложил старанья,
Для человека одного?
А вы, друзья, хотите, спорьте
С какою целью стоит жить?
Безумный может всё испортить,
Но он же может оценить.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Знание - Галина Подьяпольская Невежество - верный путь к гибели. "Познавайте что есть Воля Божия - благая, угодная и совершенная..."Цитата из Нового Завета.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
